Фото: Олександр Ратушняк
Ігор Ліскі, Олександр Яковенко, Артем Бородатюк, Тарас Качка під час дискусії
Здобутки та примарні перспективи українського Miltech
З початку повномасштабного вторгнення держава зробила низку важливих дерегуляційних кроків, що дозволило невеличким гравцям зайти у традиційно закриту для приватного сектору галузь військових та оборонних технологій. Завдяки спрощеному оподаткуванню, встановленню прибутковості на рівні 25 %, пільговому кредитуванню, звільненню від сплати мита для ввезення компонентів, а тепер й довгостроковим контрактам на держзамовлення ці невеличкі гравці стали потужними компаніями.
«2024 року Україна перевиконала план з виробництва дронів майже удвічі — замість заявлених президентом Володимиром Зеленським 1 мільйона безпілотників виготовили 1,8 млн. А цього року — лише за перший квартал — вже щонайменше 500 тисяч (а то й всі 800 тисяч)», — каже засновник компанії з виробництва fpv-дронів, дронів для розвідки та систем РЕБ, що входить у п’ятірку лідерів, TAF Drones Олександр Яковенко.
Він упевнений: виробники і держава як замовник зможуть забезпечити базові потреби війська у 4,5 млн fpv-дронів цього року. Це при тому, що усі вони навіть в гарячу фазу війни завантажені лише на половину від своїх можливих потужностей.
І це породжує проблему, яка стає очевидною — після завершення активних бойових дій виробники просто не матимуть достатньої кількості замовлень, держава не потребуватиме тих самих безпілотників у такій кількості, а експорт наразі заборонений.
Фото: Олександр Ратушняк
Олександр Яковенко
Саме дозвіл на експортування високотехнологічної продукції і зброї може вирішити низку проблем, зокрема, й щодо майбутнього українського Miltech, вважає Олександр Яковенко. І це один з нагальних кроків, якого очікують від держави виробники.
«Ми розуміємо, чому держава забороняє експорт виробів за кордон. У цьому є політичний сенс — буде дивно, коли ми, країна, що воює, експортуємо вироби. Але це негативно впливає на економіку і розвиток індустрії. Тому що, коли війна чи активна фаза завершиться, подальша її доля буде під питанням», — відзначає Олександр.
При цьому, додає він, Росія активно рекламує свою продукцію на увесь світ, і на виставці IDEX в Абу-Дабі мала один з найкращих стендів.
«Ми, Україна як держава, також були представлені. «Укроборонпром» і декілька приватних виробників. Цього недостатньо. Ніхто нічого купляти не буде, якщо ми не дозволимо експорт. Що роблять інші компанії? Вони роблять реєстрацію за кордоном юридичних осіб. І ми вже втрачаємо щодня потенційний експортний виторг», — зауважив виробник дронів.
Друга проблема, за його словами,— відсутність компонентної бази.
Українські підприємства не виготовляють компоненти до різного роду безпілотників — просто збирають їх з іноземних складників, переважно китайських. З одного боку, ми сильно залежимо від Китаю, з іншого — через це ставимо під питання теоретичні експортні можливості, каже Олександр Яковенко.
«У нас сильна країна з точки зору ІТ-індустрії, ми пишемо досить потужний софт для наших виробів. Але цього недостатньо. Щоб стати міжнародними гравцями, потрібна повна лібералізація і можливість виробництва, локалізації компонентів в Україні. Без цього нічого не буде. Ми будемо нікому не потрібні на міжнародному ринку, тому що жодний мій виріб не потрібен країнам НАТО, якщо в них є китайський комплектуючий», — зауважив Яковенко.
Фото: Олександр Ратушняк
Олександр Яковенко
А це вимагає подальшої дерегуляції всієї системи з боку держави, щоб прибрати додаткові навантаження, каже він.
«Якщо я привезу карбон з Китаю в Україну для того, щоб зробити рами, я заплачу 10 % мита і 20 % ПДВ, тобто плюс 30 % від ціни.
Якщо я замовлю в Китаї вже нарізаний карбон у вигляді рами для FPV-дрону – держава зробила преференцію, я дуже дякую їй за це, я заплачу нуль – ні мита, ні ПДВ. Тоді питання, навіщо мені розвивати виробництво в Україні, якщо я можу зробити це в Китаї? Власне, ми так і зробили. Насправді ми замовили там SMT лінії для друку PCB плат і наразі друкуємо ці плати за кордоном», — розповів Яковенко.
І річ навіть не у рамах — те саме стосується систем зв’язку, тепловізійних камер тощо, додає виробник.
І, нарешті, третя очевидна проблема — відсутність законодавчої бази Miltech індустрії.
«Жодний іноземний інвестор не буде реєструватися і заходити інвестором в Miltech компанію з українською юрисдикцією. Відповідно, навіть ті компанії, які отримають експорт, які зроблять якусь локалізацію, будуть платити податки не в Україні», — підкреслив Олександр Яковенко.
Голова наглядової ради інвестиційної компанії EFI Group Ігор Ліскі додав ще один чинник, без якого неможливий, на його думку, довгостроковий розвиток Miltech — відсутність фундаментальної науки.
«Без фундаментальної науки ми ні літак не побудуємо, ні ракету, я вже не кажу про космос чи супутники. Ми залишимося на цьому ж рівні, будемо збирати дрони з китайських комплектуючих, навіть з суперкрутим софтом»,— зазначив Ліскі.
Фото: Олександр Ратушняк
IT-галузь і низька податкова база як інструмент розвитку
На думку засновника однієї з найбільших IT-компаній в Україні Netpeak Group Артема Бородатюка, шляхом розвитку України, щоб вона могла конкурувати зі світом, є максимальна лібералізація, на кшталт тої, яку в Аргентині запроваджує президент Хав’єр Мілей (різке скорочення державних видатків, оздоровлення фінансової системи, демонтаж надмірного впливу держави на економіку. — Ред.).
Розвиток українського IT сектору і Miltech індустрії доводять: низькі податки і максимальне невтручання влади забезпечують найкращу динаміку росту. Навіть попри війну, наголошує Бородатюк.
«Нашу українську IT треба розділяти. Є аутсорс і продуктові компанії. Аутсорс компанії це коли, умовно, ми продаємо зерно, — каже Бородатюк, проводячи аналогію з аграрним сектором. — Тобто ми продаємо зерно в Німеччину, там печуть хліб, продають його, і додана вартість залишається в Німеччині, а не в Україні. Продуктові компанії і зерно збирають, і хліб печуть — додаткова вартість залишається в Україні».
І у той час, коли аутсорсингові компанії на українському ринку закриваються через ризики війни (блекаути, ракети й, умовно, мобілізація.) — продуктові активно розвиваються, підкреслює підприємець. І всі вони є резидентами Дія.City, тобто користуються спеціальним податковим режимом для IT-сектора.
Фото: Олександр Ратушняк
Артем Бородатюк
Також на підсилення своєї тези, що зниження податків призведе до збільшення надходжень, засновник Netpeak Group навів приклад Болгарії, де таким шляхом пішли ще 2008 року, залишивши 10 % податку з фізосіб і 10% з прибутку. В один рік вони зібрали менше грошей, але за 10 років збір подвоїли.
А як ілюстрацію негативного впливу підвищення податків підприємець навів кейс власної компанії. Після збільшення військового збору до 5 % (загальна сума податків для резидентів Дія.City таким чином зросла до з 6,5 % до 10 %) частині компаній, що входять Netpeak Group, довелося відмовитися від інвестпроєктів.
«У нас 25 компаній різного масштабу. Ми виросли за минулий рік в доларах на 70% revenue (виторг. — Ред.), а до цього — на 45%. І ми багато реінвестуємо. Тут підвищують податок з 6,5 % до 10 %, і п’ять СЕО, тобто п’ять компаній задумались, щоб скасували деякі свої інвестпроєкти (хтось так і зробив), тому що ми всі гроші реінвестуємо в себе — новий відділ запустили чи вийшли на якийсь ринок. П’яти компаніям вже не вистачає грошей. Ось вам приклад конкретний, коли ми і так платили два роки більше й більше податків, бо розвивались. А зараз ми не зможемо так розвиватись, а відповідно платити більше податків», — розповів Артем Бородатюк.
«Я думаю, що нам треба йти в Євросоюз. Але варто розуміти й те, що Євросоюз — це вже такий музей, де все красиво, класно, але воно, на жаль, стагнує. Нам потрібна арабсько-азіатська модель, де низькі податки, де за крипту можна, умовно, купити квартиру, максимальна лібералізація. І от Miltech — це супер приклад, де, я вважаю, лібералізація та дерегуляція стали головним чинником.
Низькі податки — це наш шлях до розвитку. Не буде цього — ми програємо батл зі світом. І арабські, азійські країни це зрозуміли. Європа тупить дуже сильно, вони в принципі сильно туплять, що видно по тому, як вони регулюють штучний інтелект. Нам треба туди йти, але через географічні, цивілізаційні, демократичні причини, не через економічні», — вважає підприємець.
Фото: Олександр Ратушняк
Як щодо «базових» видів бізнесу?
На думку бізнесмена Ігоря Ліскі, Україні потрібно відроджувати промисловість, і сприяти цьому мають інженерна база та потужна енергетика. А усі передумови для того, щоб енергетика була сталою, ефективною і головне доступною, підкреслює бізнесмен, у нас є: є атомна енергетика, гідроенергетика, сонце, мережі, газосховища, видобуток газу.
«Нам потрібна нова індустріалізація країни. Ми маємо стати індустріальною базою для Європи. Тоді можемо претендувати на інше майбутнє», – зауважив бізнесмен.
Ну і, звісно, точкою зростання є аграрний сектор, який важливо «допроцесити доданою вартістю».
«Ми маємо досягти хоча б рівня Польщі в сільському господарстві. Я вже не кажу про Нідерланди або Італію, де за в рази меншої бази землі вони досягають десятикратного експорту продукції доданої вартості», – продовжив перелік бізнесмен.
Кожна галузь економіки, так само як IT чи Miltech, зауважує Ігор Ліскі, сьогодні потребує адекватних кроків з боку держави. І першим з них має бути побудова довіри.
Фото: Олександр Ратушняк
Ігор Ліскі
«Влада має розуміти, що вона залежить від економіки, від бізнесу. І війна – це не «відмазка». Якщо держава ставиться до бізнесу, як до гусака – отримує відповідне ставлення від бізнесу (тут – відсилка до відомої фрази очільника податкового комітету ВР Данила Гетьманцева про те, що мистецтво збирати податки – це як общипувати гуску так, щоб вона не волала. – Ред.)», – каже Ігор Ліскі.
Але бізнес «волає»
Довіра — ще раз підкреслює Ігор Ліскі — це те, з чого все починається: повага до приватної власності, прозора податкова політика тощо. Але що зараз відбувається в країні з бізнесом?
«В мене, крім Miltech, Miltech з’явився у 2022 році, є основні бізнеси – імпорт палива, експорт зернових та логістика, — розповідає засновник TAF Drones Олександр Яковенко. — Можу сказати відверто: єдиний бізнес, який ідеально і повністю відповідає всім потребам чинного законодавства – це Miltech на сьогоднішній момент.
Будучи в Дія.Сity, я плачу зарплату 10% (5% плюс 5% військовий збір). Не 43%, а 10%. Все прозоро максимально. У мене податок на виведений капітал. Я чітко розумію, що можу реінвестувати в r&d і не платити з цього ще 23 % податків».
«Щодо взаємодії з державою,— продовжує Яковенко,— за останні 2 роки в мене 3 обшуки. Не по Miltech. СБУ, БЕБ і ДСР (Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції. — Ред.). Я зібрав флешрояль з усіх трьох. Чому всі займаються економікою, я не розумію. Але, звісно, розумію, тому що їм це дуже подобається, там є гроші».
Фото: Олександр Ратушняк
Олександр Яковенко
По першій справі, зауважує бізнесмен, Офіс генпрокурор відмовився від обвинувачення у суді. У другій — все зависло, нічого не відбувається.
«Останній обшук пройшов у середу (12 березня. — Ред.). Чомусь прийшла поліція через Печерський суд в одеський офіс. Ніхто не розуміє чому — нас навіть не було в цій справі. Просто вказали нашу юрособу, бо вона була десь у ланцюжку. Звісно, цю справу ми також виграємо, але з часом. Чому з часом? Тому що блокування рахунків, арешти, залякування директора, власника — прихід додому, прихід до офісу. І це відбувається зараз. У мене відчуття (хтось тут зачепив питання виборів), що типу, як в останній раз. Все змінюється, в нас залишився рік, будемо «херячити» по повній»,— розповів Яковенко.
При цьому, зауважує він, є й позитивні зміни — наприклад, відшкодування ПДВ без хабарів. Але, якщо порахувати юридичні витрати, бухгалтерські та часові, фінансово легше (як би це не було принциповою позицією не давати хабарів) заплатити «винагороду», ніж виконати всі правила.
Те саме стосується й блокування податкових накладних, додає бізнесмен.
«Це просто треш. По одній ті самій компанії ми вчетверте виграли суд. І нам вп’яте знову збивають таблицю і блокують податкові накладні. Якщо в Києві є ще адекватні посадовці, то в Одесі відбувається просто треш в цьому плані»,— додав бізнесмен.
Системи електронного адміністрування не дають бажаного ефекту, визнає народна депутатка від «Європейської солідарності» Ніна Южаніна.
Фото: Олександр Ратушняк
голова Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики Ніна Южанина
«Дуже багато бізнесу залишається в тіні і покривається певними структурами, ми нічого не можемо зробити. …Про все можна домовитися, все можна обійти повз офіційного ввезення, продажу, повз сплати податків. І все ти «порішаєш»,— розповідає Южаніна.
Водночас те, як владна система працює з білим бізнесом, розвитку підприємництва в країні взагалі не сприяє, підкреслює виконавча директорка Дія.City Наталія Микольська.
«Краще бути маленьким, тому що ти невидимий. Як тільки ти стаєш більшим, як було з ITшкою, ти стаєш видимим, починаються обшуки, кримінальні справи, багато інших питань. Вибачте, коли ми на податковому комітеті обговорюємо, айтішні компанії, один з народних депутатів говорить: «Так що ці айтівці сидять в коротких штанішках в коворкінгах, п’ють матча на кокосовому, платять незрозуміло які податки як ФОПи, їм на картки заходить валюта, зараз ми їм підвищимо податки, ну, вип’ють вони не сім матча на кокосовому на тиждень, а п’ять.
І ти сидиш такий, коли за тобою стоять шість найбільших виробників дронів, найбільші технологічні компанії, люди, які фігачать зранку 24/7, бо айтівці працюють в декількох часових зонах, як правило, бо ринки всюди. І тут такий підхід. Так з таким підходом, сорі, нічого не буде»,— заявила Микольська.
Фото: Олександр Ратушняк
Виконавча директорка спілки Diia.City United Наталя Микольска.
Вже багато років проблеми бізнесу в Україні не змінюються. З трьох основних причин, заявив президент інвестиційної групи «Універ» Тарас Козак. Перша — відсутність верховенства права. Друга — немає рівного відношення до всіх учасників бізнесу, є свої, майже свої і чужі.
«Хто в бізнесі і до кого приходили правоохоронці, СБУ і так далі (усі топспікери підняли руки. — Ред.)?. Ті, хто в бізнесі, знають: допоки до тебе не прийшли, ти ніхто. Якщо ти бізнесмен — прийдуть обов’язково.
Закінчується все завжди однаково. Кримінальне провадження по мені: до мене додому прийшли СБУшники, тому що я не платив податки з ОВДП, де податків немає. Трильйон, кажуть, ваш бізнес, а де податки, де наша доля, сказав СБУшник на десь 20-й годині допиту. Закінчилось нічим. Кримінальне провадження не закрито. Ми все ще висимо у реєстрі справ, а толку немає», — розповів Козак.
Фото: Олександр Ратушняк
Тарас Козак, президент інвестиційної групи ‘Універ’
І третя причина — відсутність відповідальності правоохоронних органів за завдані бізнесу збитки. Ще жоден майор, полковник, сержант чи хтось ще навіть штрафу не сплатив, його просто переводять на іншу роботу, якщо вже зовсім зашкварився, резюмував бізнесмен.
Бізнес-омбудсман Роман Ващук заявив: після трьох років його роботи в Україні очевидно, що «фіскально-правоохоронна зв’язка в Україні дуже сильна і використовується для політичного дисциплінування активного суспільства, тому її так важко розірвати».
«Тут жодні автоматизації нічого не дають, ще жодна влада не віддала можливості тримати людей на гачку і маніпулювати, влаштовуючи обшуки. А щоб був прогрес, потрібна євроінтеграція, це мусить статися за наступних кілька років. Але поки що ніхто на це не готовий. Потрібна якась переконлива альтернатива, щоб відпустити гачки», — зауважив Ващук.
Фото: Олександр Ратушняк
Бізнес-омбудсман Роман Ващук
Загальну ноту щодо стосунків влади і бізнесу доповнив заступник міністра економіки Тарас Качка. За його словами, сам Кримінально-процесуальний кодекс виписаний так, що «підприємництво — це зло з різних перспектив», що безумовно треба міняти.
«Ми говоримо про Конституцію, про свободу, економічний розвиток, а є побутова реальність підходу. Яка логіка закладена у кримінальному праві? Не дав заробити державі — я злочинець, тому що дав заробити бізнесу. Бізнес заробив — бізнес злочинець. Завжди знайдеться точка зору, в якій ви неправомірні», — каже представник Міністерства економіки.
А все це відбувається — ніби підводячи риску, говорить бізнесмен Ігор Ліски — тому, що у бізнесу немає і ніколи не було своєї партії, свого представника у владі який виступав би за впровадження змін. І це теж треба змінювати.
Що з податковою політикою
Як ми вже зазначали вище, засновник Netpeak Group Артем Бородатюк виступає за зниження податків, відстоюючи позицію, що це зрештою збільшить податкові надходження. І наводив аргументи щодо цього. Його підтримав й Олександр Яковенко.
Дещо скептично до цієї ідеї поставився голова наглядової ради EFI Group Ігор Ліскі, але тільки через те, що після завершення війни Україні доведеться самій, без допомоги партнерів, утримувати свої Збройні сили (найбільшу армію в Європі), фінансувати розробки й закупівлю зброї, а це колосальні видатки, не говорячи вже про решту.
Однак він підтримує необхідність дерегуляції.
«Спрощення перепон, удосконалення законодавства, адекватні тарифи, адекватна економічна політика – це суперважлива річ», – відзначив Ліскі.
Фото: Олександр Ратушняк
Ігор Ліскі
Також майже усі присутні погодились з необхідністю введення податку на виведений капітал.
«Якщо ми хочемо, щоб економіка розвивалася, потрібен податок на виведений капітал. Дія.City показує, що це працює. А Дія.City це ж наша економіка в мініатюрі»,— каже Артем Бородатюк. Він також нагадав, що намагання ввести ПНВК вже були за попередньої адміністрації.
І народна депутатка Ніна Южаніна це підтвердила. За її словами, вивчивши досвід Болгарії (який також наводив Артем Бородатюк), ініціативна група 2015 року пропонувала проєкт закону, який передбачав 10 % ПДФО, на заробітну плату, 20 % ЄСВ, єдиний податок 10 % і без податку на прибуток, податок на виведений капітал у разі, якщо виплачуєш дивіденди або використовуєш ці гроші в інший спосіб. Але транснаціональні корпорації це загальмували.
«Ця ліберальна податкова модель, зокрема податок на виведений капітал, сприйнята була всіма асоціаціями, крім двох — ACC (Американська торгівельна палата) і EBA. Причина дуже проста. Члени цих організацій сплачують податки за ставкою значно нижчою, ніж та, яка є в Україні. З 18 % податок на прибуток вони платять 3-4 %. Як вони це роблять? Дуже законно, дуже красиво, користуючись юристами, міжнародними організаціями. І коли їм сказали ніяких пільг, всі платять однаково, виводиш гроші з бізнесу — плати 15 %, при цьому всі інші податки будуть значно менші, вони всіх підняли на вуха.
З їхньої подачі МВФ включило у свої меморандуми вимогу, що ніякого податку не виведений капітал. Тому, всі молодці, але ACC і EBA ще більше»,— розповів президент інвестиційної групи «Універ» Тарас Козак, який входив до цієї ініціативної групи, чому десять років тому лібералізація податкової політики провалилась.
Вимагали компенсатори, щоб дібрати податки, які випали, апелювали до того, що ніде в Європі такого немає, а ми ось-ось туди зайдемо, нагадав Козак. Але ось уже і європейські країни, зокрема Естонія, вводять ПНВК або щось подібне, і Дія.City показує, що воно працює, але аргумент поки що той самий — МВФ та міжнародні партнери, підкреслив бізнесмен.
Фото: Олександр Ратушняк
Народний депутат від «Слуги народу» Михайло Радуцький запропонував ввести загальне декларування для всіх громадян України як засіб боротьби з тіньовою економікою, мовляв, тоді не буде звідки брати гроші на хабарі. Американці декларуються, чому ж українців не можуть, аргументував нардеп.
Фото: Олександр Ратушняк
Михайло Радуцький, Геннадій Зубко і Ніна Южаніна
Його колега по фракції Галина Янченко назвала це маячнею. Тобто замість того, щоб спростити декларування для декларантів і щоб воно не коштувало 5-10 тисяч доларів за юристів, є люди, які хочуть запровадити декларування для всіх, обурилася народна обраниця.
Фото: Олександр Ратушняк
Народна депутатка від ‘Слуги народу’ Галина Янченко
Загалом, сьогодні податкова політика така, зауважив Олександр Яковенко, що на адміністрування малого і середнього бізнесу витрачається більше грошей, ніж цей бізнес приносить, ефективність її низька.
«Поступово ми перетворюємося на бідну державу, в якій виживає великий бізнес, тому що він монополізується. Весь великий бізнес отримав надприбутки і отримує далі. І сімейний бізнес, типу там дружина з чоловіком відкрила ресторан. Середній бізнес вимирає. Тому що він не може виживати з урахуванням податкового навантаження, не може боротися з корупцією, йому не вистачає на це ресурсів. 2022-2023 року ми майже дотисли державу щодо законодавчих змін податкового навантаження і регуляції. Але отримали все тупо зворотне. Дозволили обшуки і збільшили податки»,— зауважив бізнесмен.
Фото: Олександр Ратушняк
Що на це все кажуть в Мінекономіки
Дискутуючи про податки, треба виходити з того, що ще 1993 року зарплата в Україні платилася з чистого прибутку (успадкована система планової економіки СРСР) — спочатку сплачувався податок на прибуток, а потім з цього — зарплата, говорить заступник міністра економіка Тарас Качка. З огляду на це, нинішня дискусія вже є більш-менш нормальною, додає він.
Та слід зважати на те, що у держави є легітимний інтерес отримувати ті податки, на які вона розраховує, відзнаає заступник міністра. Чи використовуються вони ефективно, це вже інша дискусія. Але обговорюючи розмір ставок, треба виходити з видаткової частини бюджету, тому що чим більше пільг отримує одна галузь, тим більше податкове навантаження лягає на іншу, додає він.
Фото: Олександр Ратушняк
Тарас Качка
«Я згоден з тим, що має бути якась велика ставка — як політичний гемблінг. Я вірю в щось, я буду це робити. Хтось вірить в позитивні речі, хтось в негативні. Хтось вірить в міські податки, президент Трамп — в тарифи. Я вірю в те, що український бізнес почне платити більше грошей, якщо дати більше свободи. Але часом це вимагає такої сміливості, яка потребує ще великого дипломатичного захисту з усіма нашими партнерами, які нас фінансово підтримують», — зауважив чиновник.
Тарас Качка запевняє: жодна ідея, яка лунає, не відкидається. А будь-яку критику, яку чує міністерство, сприймають не так, щоб виправдовуватися, а для розуміння, як діяти.
Щоправда, заступник міністра економіки не вірить у можливі швидкі й радикальні зміни.
«Все в один день не стається. Навіть в політичній філософії є дискусія, що дуже рідко в історії західних країн, є момент такої можливості радикально поміняти податкову систему. Часто це просто йде через удосконалення, удосконалення, удосконалення.
Наша податкова система не є вкрай, просто на 100% поганою. Але багато рудиментарних речей залишилось з часів СРСР. Їх треба вичищати, вичищати, вичищати з кожним роком. Британці щороку року міняють свої податки разом з бюджетом. Тому що якщо треба підвищувати ренту для того, щоб були видатки на здоров’я, вони це роблять. Або якщо є консенсус щодо зменшення податків і зменшення видатків», — розповів представник Міністерства економіки.
При цьому він закликав пам’ятати про те, що Україна велика і дуже різна. Що у розмовах про цифрову економіку і Miltech треба не забувати й про громади, які тримаються, можливо, та тому, що у них є профтехучилище. Тому доводиться балансувати.
Фото: Олександр Ратушняк
Тарас Качка
За словами Тараса Качки, те, що навіть в умовах війни ми вистояли, бізнес сам по собі вистояв, і держава була йому у цьому помічною, говорить, що ми рухаємося у правильному напрямку.
«Ми обійшлися без тотального адміністративного регулювання економіки, а більше вдалися до координації, взаємного діалогу навіть в умовах війни. І це той досвід, який треба далі екстраполювати», — підкреслив заступник міністра.
А те, що бізнес може відкрито висловлювати своє незадоволення — теж позитивний сигнал, вважає він, це означає, що ми живемо у демократичному суспільстві.
Водночас, відзначає він, сьогодні в податковій політиці заданий тренд на прозорість, і його треба поширювати й масштабувати.
«Є різні точки зору на те, що таке прозорість. Для кожної сфери вони свої — цифровізація, прості правила, ще щось. І навіть якщо не досягнуто такого результату, щоб усі без винятку були нею задоволені, сам тренд заданий»,— каже чиновник.
Головна проблема — не в податках
На думку народної депутатки від «Голосу» Юлії Клименко, будь-яка економіка починається не з податків, а з демографії. А у ній ситуація катастрофічна.
«У нас в країні, в кращому випадку, живе 27 мільйонів людей, 10 мільйонів із них — пенсіонери. Як ми з вами змінимо економічну ситуацію і податки і паралельно будемо утримувати армію, виплачуючи пенсію 10 мільйонам 30 відсотками населення? У нас фактично одна людина, що працює, утримує двох пенсіонерів. Як при такій демографії, відсутності міграції, відсутності повернення людей, ми збираємось будувати економіку і знижувати податки? Цифри не сходяться. І вони не починаються з податків. Вони починаються з катастрофічної демографічної ситуації в Україні, яку насправді треба безумовно виправляти», — підбила підсумок народна депутатка.
Фото: Олександр Ратушняк
Відеоверсія дискусії:
